Нарощування кісткової тканини, або остеопластика, — це хірургічна процедура, яка дозволяє відновити об’єм кісткової тканини, необхідної для встановлення зубних імплантатів.
У клініці професораВєсової остеопластика проводиться після ретельної діагностики досвідченими щелепно-лицевими хірургами Оленою Петрівною Вєсовою та Анною Ігорівною Кривошеєвою.
Остеопластика — це хірургічне втручання, мета якого полягає у відновленні об’єму кістки щелепи, необхідного для стабільного встановлення зубних імплантатів. Процедура застосовується, коли кісткова тканина втрачена внаслідок довготривалої відсутності зубів, пародонтиту, травми щелеп чи некоректного протезування, а у пацієнтів відмічається вертикальна або горизонтальна резорбція кістки.
Остеопластика (нарощування кісткової тканини) показана при втраті кісткової тканини, що могла виникнути внаслідок тривалої відсутності зубів, пародонтиту, патологічного прикусу, травми альвеолярного відростка, кісткових дефектів після видалення новоутворень щелеп, тривалого використання зубних протезів, некоректного протезування або генетичної спадковості.
У клініці професора Вєсової застосовуються сучасні та ефективні методи остеопластики:
У клініці професора Вєсової для нарощення кісткової тканини використовуються матеріали BioOss та мембрани BioGide (Швейцарія), що забезпечують стабільний результат і високу ефективність приживлення.
Обмеження після операції зазвичай тривають близько 1 місяця:
Після успішної остеопластики можливе встановлення імплантатів через 6–9 місяців. Якщо є можливість, проводиться одномоментна остеопластика з імплантацією, що скорочує терміни лікування.
Після проведення остеопластики пацієнту рекомендується обмежити фізичну активність, дотримуватись спеціального післяопераційного раціону та по можливості утриматися від шкідливих звичок. Особливо критичними у реабілітаційний період є паління та вживання алкоголю, оскільки вони негативно впливають на процеси регенерації тканин. Також слід уникати різких перепадів температур (зокрема переохолодження, яке може погіршити мікроциркуляцію та кровопостачання в ділянці кісткової трансплантації).
Ускладнення після операції з нарощування кісткової тканини трапляються вкрай рідко. При дотриманні післяопераційного режиму та всіх рекомендацій щелепно-лицевого хірурга, реабілітація проходить комфортно, а ризики — мінімальні.
Операція не рекомендована у випадках наявності гострих запальних та хронічних процесів у гайморових пазухах, новоутворень у ділянці щелеп чи верхньощелепних пазух, важких захворювань внутрішніх органів у стадії декомпенсації, проходження променевої або хіміотерапії, аутоімунних захворювань, остеопорозу, а також під час вагітності.
Ваша думка цінна для нас