Видалення кісти щелепи

Кіста щелепи – це порожнинне утворення, заповнене рідким або напіврідким вмістом, стінка якого вистелена епітелієм. Діагностувати кісту вдається при проведенні рентгенологічного дослідження.

Усі кісти щелеп поділяються на одонтогенні та неодонтогенні, тобто пов’язані з зубами чи ні. Одонтогенні кісти бувають фолікулярні, радикулярні, резидуальні, епідермоїдні та парадентальні. Причиною утворення фолікулярної кісти є порушення розвитку зачатка постійного зуба. Резидуальна кіста є залишковою кістою після неповного видалення основного вогнища. Неодонтогенні кісти: носопіднебінні, носогубні, кулясто-верхньощелепні.

У клініці професора Вєсової лікування кіст проводиться хірургічним, консервативним (ендодонтичним) методом, а також зубозберігаючими операціями за участю хірурга та ендодонтиста (апікальна хірургія).

 Збереження зуба в області кісти – пріоритетне завдання дентального хірурга. Лікування кіст проводиться хірургічним методом (видалення резидуальних, фолікулярних, епідермоїдних, парадентальних та неодонтогенних кіст), а також комбінованим хірургічним та консервативним (ендодонтичним) способом при радикулярних кістах.

Залежно від клінічного випадку застосовується цистотомія (часткове видалення кісти) або цистектомія (повне видалення кісти). При цистотомії лікар розкриває порожнину кісти, видаляє її вміст і промиває антисептичним розчином. Цистоектомія дозволяє повністю видалити кісту разом з її оболонкою.

Одночасно з цими процедурами може знадобитися видалення непрорізаного зуба (фолікулярна кіста) або причинного зуба. Якщо зуб підлягає збереженню, виконується резекція його кореня із застосуванням апікальної хірургії.

Кіста нижньої щелепи та кіста верхньої щелепи з’являється в результаті некоректного лікування зубних каналів, ускладненого карієсу, травми, в результаті хронічного запалення біля кореня зуба на тлі ослабленого імунітету.

Небезпека кіст у тому, що вони довгий час можуть існувати безсимптомно. В результаті можуть розвиватися серйозні ускладнення: періостит, остеомієліт, гайморит, абсцеси, запалення лімфовузлів, а у важких випадках – сепсис.