Рецензент статті: щелепно-лицевий хірург, професор Олена Петрівна Вєсова.
Збереження зуба в ділянці кісти — пріоритет у роботі спеціалістів Клініки дентальної хірургії професора Вєсової. Лікування проводиться консервативним, хірургічним або комбінованим методом залежно від виду утворення та стану зуба в ділянці кісти.
При кісті запального походження лікування спрямоване на усунення інфекції в кореневих каналах і патологічного утворення біля кореня. Якщо консервативне лікування неможливе або не забезпечує належного результату, проводять хірургічне видалення кісти, за можливості зберігаючи зуб.
У дентальній хірургії професора Вєсової тактику визначає щелепно-лицевий хірург, за необхідності спільно з лікарем-ендодонтистом. Після огляду та рентгенологічного обстеження лікар оцінює можливість збереження зуба, визначає обсяг і вартість лікування.
Кіста зуба — порожнинне утворення в кістці щелепи, пов’язане із зубом або тканинами його розвитку. Порожнина має оболонку, вистлану епітелієм, і заповнена рідким або напіврідким вмістом.
Найчастіше кіста розташовується біля верхівки кореня зуба та пов’язана з хронічним запаленням. Вона може тривалий час розвиватися без болю.
Утворення виявляють під час рентгенологічного обстеження.
На початкових етапах симптоми можуть бути відсутні. При збільшенні утворення або загостренні запалення можливі:
Запалення може супроводжуватися сильним болем, підвищенням температури та погіршенням самопочуття. Ці симптоми потребують огляду стоматолога. Відсутність болю не виключає необхідності лікування.
Одонтогенні кісти пов’язані із зубами або тканинами їх розвитку. Вони можуть виникати внаслідок запалення або формуватися із залишків зубоутворювального епітелію. Причини залежать від виду утворення:
Отже, не всі кісти зуба виникають через карієс або попереднє лікування. Походження утворення враховують під час діагностики та вибору методу лікування.
Кіста може поступово збільшуватися, спричиняючи руйнування навколишньої кісткової тканини. Без лікування можливі:
Великі кісти можуть спричиняти стоншення кісткової тканини щелепи та, при значному її руйнуванні, підвищувати ризик патологічного перелому. Своєчасна діагностика дозволяє розпочати лікування до розвитку ускладнень.
Радикулярна, або коренева, кіста виникає на тлі хронічного запалення, пов’язаного з інфікованим зубом. Зазвичай розташовується біля верхівки кореня.
Лікування передбачає усунення інфекції в кореневих каналах. За необхідності ендодонтичне лікування поєднують із видаленням кісти та резекцією верхівки кореня (апікальна хірургія).
Фолікулярна кіста формується навколо коронки непрорізаного зуба, зокрема ретенованого зуба мудрості.
Тактика залежить від розташування зуба, перспектив його прорізування та розмірів утворення. У певних випадках зуб можна зберегти. Якщо його збереження недоцільне, видалення проводять під час видалення кісти.
Резидуальна кіста — коренева кіста, що залишається в щелепі після видалення причинного зуба. Вона потребує хірургічного лікування.
Одонтогенна кератокіста розвивається із залишків зубоутворювального епітелію. Через схильність до повторного виникнення потребує спеціально підібраної хірургічної методики, тактики та тривалого спостереження.
У клініці професора Вєсової застосовують консервативне (ендодонтичне) та хірургічне лікування. За показаннями їх поєднують із зубозберігаючими операціями в ділянці верхівки кореня — апікальною хірургією.
Метод обирають після оцінки виду утворення, стану зуба, кореневих каналів і навколишньої кісткової тканини. Наявність кісти біля кореня не означає обов’язкового видалення зуба.
При запальному ураженні біля кореня лікування можуть почати з первинного або повторного лікування кореневих каналів. Ендодонтист очищує, дезінфікує та пломбує канали, після чого зуб герметично відновлюють.
Усунення інфекції створює умови для поступового загоєння навколишніх тканин. Результат оцінюють під час контрольних оглядів і за знімками.
Консервативне лікування застосовують не для всіх видів утворень. Антибіотики також не усувають кісту й не замінюють стоматологічного лікування.
Операцію проводять, якщо кіста потребує хірургічного лікування, консервативний підхід неможливий або не має сприятливого довгострокового прогнозу.
Залежно від клінічної ситуації застосовують повне видалення кісти або втручання для її поступового зменшення. При радикулярних кістах операцію можуть поєднувати з лікуванням каналів і резекцією верхівки кореня.
Видалений матеріал направляють на гістологічне дослідження для уточнення діагнозу.
Цистектомія — повне видалення кісти разом з оболонкою. Хірург відокремлює утворення від навколишніх тканин та обробляє операційну порожнину.
За необхідності одночасно виконують резекцію верхівки кореня. Застосування кістковопластичних матеріалів визначають індивідуально.
При цистотомії лікар розкриває порожнину кісти, видаляє її вміст і промиває антисептичним розчином.
Метод застосовують, зокрема, при великих кістах, коли одномоментне повне видалення створює значний ризик для сусідніх структур. Лікування потребує спеціального догляду, регулярних оглядів і може завершуватися цистектомією (видалення кісти).
Резекція верхівки кореня — зубозберігаюча операція з видалення верхівкової частини кореня та патологічних тканин навколо неї. За показаннями канал герметизують із боку верхівки — виконують ретроградне пломбування.
Операція може бути доцільною при збереженні запалення після лікування каналів, якщо повторне ендодонтичне лікування неможливе або має обмежені перспективи.
Видалення зуба необхідне, якщо його неможливо надійно пролікувати й відновити. Причиною може бути вертикальний перелом кореня, критичне руйнування або значна втрата опорних тканин.
Під час втручання хірург також усуває кістозне утворення. Відновлення втраченого зуба планують з урахуванням стану кістки та загоєння.
Хірургічне лікування показане, якщо:
Рішення про операцію приймає щелепно-лицевий хірург після огляду та рентгенологічного обстеження.
Можливість операції оцінюють з урахуванням загального стану пацієнта, обсягу втручання та виду знеболення.
Планову операцію можуть відкласти при гострих загальних захворюваннях, попередньо може знадобитися лікування або консультація профільного спеціаліста.
Вагітність, хронічні захворювання та приймання антикоагулянтів не завжди виключають операцію, але потребують індивідуального планування.
Операцію проводять після діагностики та погодження плану лікування. При хірургічному лікуванні основні етапи включають:
Видалені тканини направляють на гістологічне дослідження у профільну лабораторію. Після процедури лікар надає рекомендації та призначає контрольний огляд.
Підготовку до видалення кісти зуба планують після консультації та діагностики. Лікар враховує обсяг втручання, стан ротової порожнини та загальне здоров’я пацієнта.
За показаннями підготовка може включати:
Повідомте лікаря про алергії, попередні реакції на анестезію та препарати, які приймаєте постійно. Рекомендації щодо їх приймання й харчування перед операцією надають індивідуально, відповідно до виду знеболення.
Набряк може збільшуватися протягом перших двох-трьох діб, після чого поступово зменшується.
При порушенні післяопераційного режиму можливі — кровотеча, інфікування рани, розходження швів.
Залишати утворення без оцінки лікаря не варто: кіста – пухлиноподібне утворення, яке може збільшуватися навіть без болю. Водночас операція потрібна не завжди. При певних запальних ураженнях біля кореня застосовують лікування каналів із подальшим контролем загоєння.
Спостереження допустиме лише за погодженим планом із визначеними строками оглядів.
Втручання проводять зі знеболенням. Під час операції можливе відчуття тиску, але гострого болю бути не повинно. Після завершення дії анестезії можливий дискомфорт. Для його зменшення хірург призначає відповідні препарати.
Ваша думка цінна для нас